Які типи вакцин відомі проти коронавірусу?

Вірусні вакцини

Вакцини, що містять живий ослаблений (атенуйований) вірус, схожі з вакциною проти кору, краснухи та епідемічного паротиту. Ослаблення вірусу здійснюється за допомогою пасажів в культурі клітин тварин або людини до тих пір, поки вірус не матиме мутації, які знижують його патогенність. Вакцина має високу імуногенність, але існують ризики для імуноскомпрометованих осіб.

Вакцини, що містять інактивований (вбитий) вірус, схожі на інактивовану вакцину проти поліомієліту. Така вакцини виробляється компанією Sinovac. У цих вакцинах вірус втрачає свою інфекційну здатність внаслідок впливу хімічних речовин, таких як формальдегід, або при дії тепла. Однак для виготовлення таких вакцин початково потрібні великі кількості живого вірусу. Вакцини з інактивованим вірусом безпечні для імуноскомпрометованих осіб.

Білкові вакцини

Білкові субодиничні вакцини подібні за складом до вакцини проти гепатиту В. Основною білковою субодиницею вірусу є шиповидний білок вірусу або його частина — «рецептор-зв’язуючий домен». Аналогічні вакцини були розроблені проти вірусу, що викликає SARS, забезпечували захист від інфекції у мавп, але на людях ці вакцини не випробовувалися. Для забезпечення їх ефективності може знадобитися включення ад’ювантів в складі вакцин, а також введення декількох доз вакцин.

Вакцина, що містить вірусоподібні частинки, схожа на вакцину проти папіломавірусу людини. Порожні вірусні оболонки імітують структуру коронавіруса, але не можуть заражати, оскільки в них відсутній генетичний матеріал. На сьогодні кілька дослідницьких груп займаються розробкою вакцин на основі вірусоподібних частинок (VLP — Virus-Like Particles). Вакцини здатні викликати потужну імунну відповідь, але їх виробництво може бути складним.

Вакцини на основі нуклеїнових кислот

Нуклеїнова кислота проникає в клітини людини, які потім виробляють копії вірусного білка; більшість з таких вакцин кодують шиповидний білок вірусу. РНК-вмісні вакцини безпечні і прості в виробництві: для їх виробництва потрібно лише отримання генетичного матеріалу, а не вірус.

Векторні вакцини

Вірусний вектор, що реплікується (наприклад, атенуйований вірус кору). Нещодавно ліцензована вакцина проти лихоманки Ебола є прикладом векторної вакцини. Вакцина «реплікується» в клітині. Зазвичай безпечні і індукують сильну імунну відповідь. Однак наявність імунітету до вірусу-вектору, може знизити ефективність вакцини.

Вірусний вектор, що НЕ реплікується (наприклад, аденовірус) Жодна з зареєстрованих раніше вакцин не була заснована на цій технології, але застосування вірусного вектора давно використовується в генній терапії. Для індукування довготривалого імунітету можуть знадобитися бустерні дози.

Джерело: Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика